Профілактика гострих кишкових інфекцій
Інфекційними називаються захворювання, які спричиненні проникненням в організм патогенних мікроорганізмів. При інфекційних хворобах ефективність профілактичних заходів залежить від рівня гігієнічних знань населення.
До гострих кишкових інфекцій відносяться: гастроентероколіти, дизентерія, сальмонельози, холера, черевний тиф та інші. Ці захворювання викликаються різними збудниками і мають ряд клінічних проявів. Джерелом інфекції при всіх цих захворюваннях є хвора людина та носій інфекції. Збудники кишкових інфекцій живуть і розмножуються в кишківнику хворого і виділяються у зовнішнє середовище з випорожненнями і сечею. Характерною загальною рисою цих інфекцій є наявність бацилоносійства, тобто здатність збудника жити і розмножуватись в кишковику людини, не викликаючи ознак захворювання. Бацилоносії мають велике значення в розповсюдженні інфекційних хвороб, оскільки вони здатні виділяти збудників в великій кількості, при цьому виявити бацилоносіїв можливо лише при бактеріологічному обстеженні.
Спостерігаються також так звані стерті форми захворювання, коли хвороба проявляється лише короткотривалим незначним нездужанням при задовільному загальному стані. Хворі не надають особливого значення цим порушенням, своєчасно не звертаються за медичною допомогою і не дотримуються необхідних заходів гігієни. В результаті такі хворі стають джерелом розповсюдження інфекцій.
Раннє виявлення хворих і бацилоносіїв, швидке встановлення вірного діагнозу і своєчасно почате лікування має важливе значення в профілактиці кишкових інфекцій.
Для кишкових інфекцій характерними є спільні шляхи розповсюдження. Основними є вода і харчові продукти, з якими збудник може потрапити в організм здорової людини. Забруднення води може відбуватися при потраплянні у воду випорожнень, що містять патогенні мікроорганізми, незадовільного рівня санітарного облаштування населених місць, незадовільного утримання туалетів, невірної організації збору видалення і знезараження нечистот. В цих випадках збудники хвороб легко проникають, як на поверхню, так і в грунтові води, і людина заражається при купанні, при вживанні цієї води.
Використання забрудненої води для поливки городів може привести до зараження овочів та фруктів, а ії вживання в їжу без санітарної обробки приводить до зараження людини.
Інші продукти можуть забруднюватись збудниками кишкових інфекцій в результаті недотримання хворими і бацилоносіями правил особистої гігієни. В багатьох продуктах із них мікроби не тільки тривалий час зберігають свою активність, але розмножуються і накопичуються.
Нерідко доводиться бачити, як дорослі на вулиці дають дітям чи самі їдять немиті овочі, фрукти, несуть разом в немитими овочами не загорнутий хліб.
Важко собі уявити скільки мікробів може потрапити в організм людини з немитих овочів або зараженого хліба.
Ось чому, в теплу пору слід бути особливо обережними, постійно дотримуватись чистоти рук, посуду, споживати лише добре вимиті фрукти та овочі, свіжі, охайно приготовлені страви, вживати чисту воду. Тобто, необхідно зробити все для того, щоб у шлунок не потрапили мікроби-вороги.
Додержання правил особистої гігієни, включаючи регулярне миття рук,- запорука значного скорочення захворюваності кишковими інфекціями. Руки необхідно мити перед їдою, приготуванням їжі, після кожного відвідування туалету. Проте не всі, особливо діти, вміють правильно це робити . Спочатку руки слід змочити водою, потім намилити їх і розтерти мило до утворення густої піни далі піну змити. Цю процедуру проробити двічі, тричі. Слід мити не лише тильні й долонні поверхні кистей, а й між пальцями. Якнайретельніше повинні стежити за чистотою рук працівники дошкільних дитячих закладів, а також ті, хто має справу з приготуванням та реалізацією харчових продуктів. Нехтування правилами може призвести до групового захворювання кишковими інфекціями.
Важливе значення в профілактиці гострих кишкових захворювань має виконання санітарних правил приготування й зберігання їжі, бо саме тут криється джерело небезпеки розмноження хвороботворних мікроорганізмів.
Значно легше запобігти захворюванню ніж його лікувати, до того ж іноді захворювання набуває гостро-кишкового перебігу, виникають небажані ускладнення особливо, якщо хворий несвоєчасно звертається до лікаря, хворі починають самолікування в надії на швидке одужання. Це однак шкідливо, як для хворого так і для тих, хто його оточує, бо в одного хвороба може протікати легко, а в іншого дуже важко. Навіть якщо хвороба починається легко, невідомо як вона закінчиться, і лише лікар може передбачити весь хід хвороби і в разі потреби, своєчасно допомогти.
Додержання простих гігієнічних правил, особливо влітку, активна допомога лікарям у виявленні хворих, своєчасне проведення протиепідемічних заходів допоможе знизити рівень захворюваності гострими кишковими інфекціями.
